Аналіз вірша Тютчева «Природа — сфінкс. І тим вона верней…»

Не для кого не секрет, що Федір Тютчев був справжнім майстром в написанні коротких віршів. Буквально кілька рядків, які складалися в чотиривірш, автор наповнював глибоким змістом і вкладав у них певну ідею.

Вміння чітко і конкретно формулювати свої думки з’явилося у Тютчева під час служби дипломатом. Сам поет говорить про те, що такі віршовані рядки народжувалися раптово і спонтанно. Вони були так званим відповіддю на питання, які так часто задавав собі автор.

Одним з таких відповідей став вірш «Природа – сфінкс. І тим вона верней …».

Вже перший рядок даної роботи змушує читача замислитися, інтригує кожного. Тютчев протягом всього свого життя намагався розгадати таємниці нашого світу. Його можна віднести до поетам–романтикам, які захоплювалися красою навколишнього світу, оспівували і прославляли величні природні явища. У той же час, він часто намагався вникнути в суть питань буття, розібратися у філософських проблемах, испробуя різні способи здогадок, наштовхуючись на помилки. Тому, в його творчих роботах можна зустріти дві паралелі, які одночасно оспівували природу і знаходили відповіді на вічні питання світобудови.

Віршована робота «Природа – сфінкс. І тим вона верней …» була створена в похилому віці автора. Тютчев проживав останні роки життя і прекрасно розумів це, але продовжував розгадувати таємниці нашого світу. Проте, у нього це не вийшло. Саме в 1869 році поет відмовляється шукати істину. Він висловлює думку про те, що природа – це велика спокусниця. І вона ніколи не відкриє правду перед звичайним, земною людиною. Хоча, з іншого боку, Федір Тютчев говорить про те, що людство саме вирішило вірити і шукати якісь таємниці. Можливо, їх ніколи не було, і немає!

Дивіться також:  Аналіз вірша Тютчева «Свята ніч на небосхил зійшла...»