Аналіз вірша Пастернака «Сон»

Почуття справжньої любові Борис Леонідович зазнав у досить дорослому віці. Багато хто з нас дізнаються про перших потягах в чотирнадцять, шістнадцять або вісімнадцять років. Пастернак усвідомив свою закоханість у віці двадцяти років. Він втратив голову від знайомства з Ідою Висоцької.

Всього кілька випадкових зустрічей підкорили душу і серце поета. Пастернак відправився за кордон лише тому, що там тимчасово перебувала сім’я коханої дівчини. Після визнання у своїх теплих почуттях, Борис Леонідович отримав відмову від розпещеної дівиці і намагався належним чином його пережити. Він створює вірш «Сон», в якому читач може ознайомитися з почуттями до Іде, як стороння людина.

Зустріч і відмова милої дівчини поет згадує з гіркими душевними розчаруваннями. Він описує сталися події у багряних тонах. На думку автора, колишні стосунки асоціюються у нього з золотистої осені, яка може символізувати не тільки закінчення певного природного циклу, а і розрив відносин між людьми.

Коли роман Пастернака і Висоцької закінчився, в душі поета стало холодно і бридко, як і восени. Автор віршованих рядків намагався вилікувати себе від трапилася хвороби під назвою любов. Він у повній мірі відчував почуття туги і самотності. Розчарування переповнювало його тендітну душу.

Згодом Пастернак почав відчувати полегшення. Він називав всі ті події, пов’язані з Висоцькою важким сном, який наповнений кошмарами. Оговтавшись від такого сну, поет занурився в сувору реальність. Борис Леонідович називає світанок і пробудження темним і холодним, як восени.

Пройде ще небагато часу, і Пастернак почне потроху одужувати і розуміти, що попереду його чекає світла, цікава життя, заради якої необхідно обтрушуватись від минулих поразок і йти вперед.

Дивіться також:  Жіночі образи в романі Пастернака «Доктор Живаго»