Віршована робота Б. Пастернаку «Гамлет» відкриває роман «Доктор Живаго». Римовані рядки автор підносить саме від свого героя.
Дане вірш отримало визнання, заслужила популярність завдяки своїм глибоким змістом. У ньому автор намагається дати відповідь про те, хто ж такий чоловік і чи він може зберігати свої людські якості до кінця.
Яка історія його написання? Вельми цікава. Борис Пастернак володів кількома іноземними мовами, тому, займався перекладами текстів зарубіжних письменників. Одного разу йому під руку попалася робота Шекспіра «Гамлет». Переводячи її рядка на російських мову, Борис Пастернак зміг відчути на собі трагедію головного героя.
Вірш «Гамлет» автор присвятив тим акторам, які повинні були вжитися в роль трагічного персонажа, виконати його репліки, передати щирі емоції глядачеві.
Однак в образі пастернаковского Гамлета зображений не тільки один театральний актор, який повинен виступити перед публікою. Автор намагається показати, що кожна людина, не залежно від свого звання, стану і статусу рано чи пізно постає перед складним життєвим вибором, від якого залежатиме все. І прийняти таке рішення потрібно правильно, адже після поставленої точки повернення не буде.
Також, у рядках вірша читач спостерігає за хвилюванням актора, які переживає про те, як би краще виконати свою роль, не викликати розчарування публіки.
У цей момент Пастернак знову узагальнює це поняття і говорить, що кожна людина в своєму житті змушений лицемірити – зображати награні емоції, вигадувати неіснуючі історії. І все для того, щоб досягти поставленої життєвої мети.
Борис Пастернак прекрасно усвідомлює неминучість таких ситуацій. Він погоджується зі своєю роллю. Також, автор зауважує, що більшість людей грають свою роль, навіть не знаючи повного сценарію життєвої п’єси. Ми звикли жити на «авось»!
У рядках вірша простежується справжній бунт людини, яка не хоче брати участь у чужій постановці. Адже існуючий тоталітарний режим нав’язував людям свої порядки, відмовитися від яких неможливо. І автор намагається зробити це, стати гідним громадянином своєї країни. Однак боротися зі стійкою системою, яка капітально впилася в суспільство, абсолютно марно.
У такому наигранном, розпланованому світі, де кожному належить своя роль, дуже важко залишатися щирим і чесним, вірним самому собі.
