Аналіз вірша Некрасова «Слухаючи жахам війни…»

Історія Росії наповнена різноманітними військовими подіями, які залучали весь російський народ у криваві сутички з ворогами. В ті часи, молоді хлопці зобов’язані були відслужити 25 років на благо Росії, а після вже, якщо доля зберегла і вберегла їх, поверталися додому.

Микола Некрасов був народжений вже після війни з французами, яка сталася у 1812 році. Однак її відлуння ще довго чулися серед простого народу. Поетові неодноразово доводилося спостерігати за тими стражданнями і за тим горем, що відчували люди, які втратили на війні батьків, дідів, братів або синів. Звичайно, єдиною втіхою було час, який здатний заліковувати рани. Тільки от біль печальних матерів, що втратили і втратили свою кровинушку, ніхто і ніколи більше не міг вгамувати.

На тлі емоційних переживань Микола Олексійович створює віршовані рядки «Слухаючи жахам війни…». Він в черговий раз побував у своєму рідному маєтку і побачив, як страждають матері загиблих солдатів. Саме ним він адресує свою роботу.

Некрасов пише про те, що не так шкода вдову, не так шкода одного або ж самого загиблого героя. Найгірша доля чекає саме мати, яка отримала страшну звістку.

Проводячи аналіз, поет говорить про те, що час вилікує душу дружини, яка залишилася одна, час зможе загоїти її рани. Діти загиблого солдата будуть вважати свого батька справжнім героєм. А ось серце матері більше ніколи не оговтається від такого удару долі. Ніякими втіхи не вийде повернути щиру посмішку на обличчя нещасних жінок. Адже вони виростили своїх синочків з самого малого і так швидко з ними попрощалися. Вони віддали більшу частину життя саме дітлахам, яких тепер немає в живих. Як можна впоратися з таким горем?

Дивіться також:  Аналіз вірша Некрасова «Елегія»

І тільки матері, до самої старості будуть пам’ятати про своїх героїв, які життя віддали, захищаючи батьківщину, захищаючи сім’ю і дітей.