Аналіз вірша Некрасова «На Волзі»

Вірші, присвячені важкого життя простого робочого народу, займають у творчості Н. Некрасова почесне місце. Цей пласт має автобіографічну основу. Поет, дитинство якого пройшло в родовому маєтку, бачив, як жорстоко його батько обходився з селянами. Ці картини не могли промайнути безслідно. Селянська тема почала розвиватися в ранній поезії Миколи Олексійовича. Особливий відбиток дитячі спогади залишили в його зрілій творчості. Не один раз поет намагався знайти в суспільстві відгук на свої погляди. З часом він зрозумів, що спроби марні. Тим не менш, продовжував писати вірші, реалізовуючи в них свої погляди та ідеї.

Вірш «На Волзі» було створено в 1860 році. До речі, не дарма у центрі авторської уваги перебуває саме Волга: на березі цієї річки знаходився маєток батька Некрасова. Вірш написаний у зрілому віці, коли поет міг не тільки озирнутися на свою юність, але і обдумати, проаналізувати свої погляди і вчинки, що і відобразилося у вірші. Жанр аналізованого вірша – поема.

Н. Некрасов розкриває теми свого дитинства і юнацтва, долі бурлак. У поемі є кілька ідей. Автор показує помилку багатьох людей – спробу раннього «втечі» з отчого дому. Він стверджує, що пориви молодої душі можуть призвести до вчинків, про які людина шкодує, коли переступає поріг своєї зрілості. Також поет показує несправедливий устрій в суспільстві, коли одні живуть заможно, а інші вмирають в умовах важкої праці.

Поема «На Волзі» поділяється на чотири частини, які об’єднуються образом ліричного героя, прототипом якого є автор. Перші дві частини присвячені дитинству героя, дві останні написані від імені зрілого чоловіка, який в думках повертається до своєї юності.

Починається вірш описом повернення ліричного героя в рідні краї.

Дивіться також:  Аналіз вірша Некрасова «Слухаючи жахам війни...»

Вдома його зустрічає тільки вірний пес. Чоловік порівнює себе з жебраком, який відправляється просити милостиню. Цей образ-порівняння автор розвиває в досить об’ємне опис. Бідняк йде од дому до дому, серед яких і бідні, і «пишний», але ніхто не хоче пошкодувати бідняка. Отримавши кірку, він відгороджується від людей. У цьому епізоді Некрасов натякає на те, як він шукав у суспільстві розуміння своїх ідей. Поступово роздуми підводять героя до спогадів про дитинство.

У другій частині чоловік розповідає про те, як ріс на Волзі, сприймаючи річку як щось велике, світле і чисте. Ліричний герой дає характеристику самому собі, роблячи акцент на бесстрашности. Він зізнається, що завжди йшов наперекір дорослим. Наприклад, коли няня лякала чортами, він йшов на них подивитися.

У пам’яті героя спливають бурлаки – знесилені хворобами і важкою працею люди. Вони вразили дитини, який до цього бачив лише гарну сторону життя. Хлопчик проігнорував наказ няні не ходити до бурлакам. Його щось тягнуло до цих людей, хоч їх розмови про те, що краще вмерти, ніж так жити, дуже дивували дитини. Здивування перейшло в високий порив, коли хлопчик підріс. Але неважко здогадатися, що юнак не знайшов підтримки в суспільстві, тому дорослому чоловікові, який повернувся на берег Волги тепер соромно говорити про свої ідеї. Він боїться, що і тепер їх не зрозуміють.

У четвертій частині ліричний герой розповідає, що через десятки років побачив ту ж картину, що і в дитинстві: «сумний, хмурний бурлак!». Тільки тепер він сприймає цих людей крізь призму свого досвіду. Описом бурлак закінчується поема. Наприкінці Н. Некрасов ставить три крапки, що змушує читача замислитися над прочитаним.

Дивіться також:  Аналіз вірша Некрасова «Поет і громадянин»