Аналіз вірша Некрасова «Блаженний незлобивий поет…»

Микола Некрасов входив до числа тих поетів, які досить часто замислювалися над своїм покликанням, над значенням літератури в житті людей і цілого суспільства. На цю тему автор написав не одну віршовану роботу. Найяскравішим з них можна назвати творіння «Блаженний незлобивий поет …».

У своїй літературній роботі Некрасов жодного разу не згадує тієї людини, якій присвятив дані рими. І це зовсім не даремно. Мова йде про Гоголя, який довгий час перебував в опалі щодо оточуючого його суспільства. Тому, вживати його ініціали було не розсудливо. Микола Некрасов впевнений, що творчість Гоголя ще стане відомим, він знайде гідного і вдячного слухача.

Вірш «Блаженний незлобивий поет…» поділяє поетів на дві категорії. Перші завжди намагалися догодити оточуючим, вони не зачіпали хвилюючі, хвилюючі теми, тим самим не викликаючи гнів і озлоблення народних мас. Некрасов так і називає цих творців – блаженними.

Римовані рядки, що вийшли з-під їх пера не містять ніякої критики. Вони мелодійні і співзвучні. В таких рядках віршів немає смислового навантаження. Вони легкі, вони не викликають у людей негативні емоції. За такі прекрасні рядки незлобним поетам споруджували пам’ятники, прославляли їх творчість. Однак, Микола Некрасов впевнений, що роботи «блаженних» творців зовсім скоро забудуть, адже вони не пробудили у читачів ніяких емоцій, не торкнулися середину, не ранили серце.

Друга ж частина творчих особистостей належить до справжнім бунтарям. Вони піднімають соціальні, політичні проблеми наверх, на загальний огляд. Вони викликають бурю емоцій, і найчастіше це негативні відгуки про складених римованих рядках. Дана категорія творців намагається відкрити очі на справжні, правдиві речі. І навіть якщо вони ріжуть слух, залишати осторонь їх не можна.

Дивіться також:  Аналіз вірша Некрасова «Нестиснений смуга»

Звичайно, а хто з читачів хоче усвідомлювати безглуздість людських вчинків, безнадійність ситуації. Ось за таку «жорстоку» правду суспільство і проклинало поетів – бунтарів. А для останніх, обурення в масах було справжнім підтвердженням того, що складені віршовані роботи торкнулися серця людей, перейнялися в їх душі.

Але, на превеликий жаль, твори таких поетів ніколи не визнавалися за життя. І найчастіше, вони знаходили свого читача, а також суспільне визнання вже після смерті автора.