Аналіз вірша Мандельштама «Візьми на радість моїх долонь… »

Осип Мандельштам – тонко відчуває лірик, прозаїк, перекладач і справжній російський філософ першої половини XX століття.

Аналізуючи твори поета, можна зрозуміти, що його життя було нелегким. Самотнє дитинство, любовні переживання, гоніння за непослух владі – все це відобразилося на його творчому світогляді.

Почуття закоханості і одночасно розуміння скороминущості всього сущого, неможливість подолати свій страх найбільш яскраво відобразилося у вірші «Візьми на радість моїх долонь…».

Філософ присвятив його своїй коханій Ользі Арбеніної. Вона була красивою жінкою, до того ж творчою особистістю – актрисою і художницею. Нею захоплювалися багато поети того часу, не встояв і Осип Мандельштам. Як підтвердження – цілий любовний цикл віршів.

Варто відзначити, що Осип Мандельштам писав про кохання і раніше, але якось узагальнено, не конкретно, а от почуття до прекрасної художниці Арбеніної відобразилися в більш земних, відвертих рядках.

Перший рядок поезії «Візьми на радість…» передає інтимність почуття ліричного героя, теплоту та повну довіру до коханої людини, готовність принести радість. Закоханий чоловік пропонує взяти з його долонь трохи сонця і трохи меду, тим самим обіцяючи зігріти своєю любов’ю, подарувати солодкі хвилини щастя коханої.

Незважаючи на оптимістичний початок, в цілому вірш швидше сумне. Автор розуміє, що людині не дано усвідомити багато, подолати свої страхи. І залишається лише одне – забутися, занурившись у прекрасне почуття кохання. Автор каже, що їм залишаються лише поцілунки. Невеликі земні радості – ось людський доля. Але як би хотілося поетові вийти за межі можливого!

Важливим символом у творі виступають бджоли Персефони. Бджола – важливий образ у багатьох культурах. Вона приносить мед, який здавна вважався нектар богів. Також бджола неоднозначний символ зародження і завершення всього. Згідно з міфом, бджоли перетворювали мед в сонце ціною свого життя.

Дивіться також:  Аналіз вірша Мандельштама «Silentium»

Поезія завершується пропозицією прийняти «дикий» подарунок — прикраса з неживих бджілок, які мед перетворили на сонці. Такий дар непоказний і навіть страшний, але має глибокий філософський зміст. Наш ліричний герой готовий на все заради коханої, принести будь-яку жертву, щоб привнести трохи сонця в її життя, іншими словами — любов…