Аналіз вірша Мандельштама «Silentium»

У 1910 році одна з творчих робіт Осипа Мандельштама під назвою «Silentium» була вперше надрукована в журналі й оголена для загального огляду.

Так як Осип Емільович був шанувальником віршованих робіт Федора Тютчева, зовсім не дивно, що в його арсеналі робіт з’явилося вірш з подібною назвою. Розрізняються вони лише наявністю і відсутністю знака оклику в кінці назви.

І так, про що ж мова, ким є та, про кого пише автор?

Версій з цього питання дуже багато. Серед літераторів ведуться суперечки, однак, найчастіше прослизає думка про те, що вона у вірші «Silentium» — це любов – найпрекрасніше почуття, яке тільки може наповнювати душу людини.

На основі чого зроблені такі висновки? У рядках Осип Емільович говорить про образ Афродіти. А саме вона є втіленням богині любові і донині.

Далі, проводячи аналіз віршованих рядків, читач знайомиться з думками автора про «першооснові життя», до складу якої входить саме любов. Вона покликана поєднувати, створювати щось нове.

Також, на допомогу визначення героїні вірша «Silentium» приходить і інша творча робота Мандельштама під назвою «Безсоння. Гомер. Тугі вітрила …». Про що йдеться в її рядках? Однозначно, про кохання! На думку Осипа Емільович, любов надзвичайно схожа з музикою, зі словом, яке може творити справжні літературні чудеса.

Автор намагається донести думку про те, що любов здатна на все, вона може сплести воєдино і музику і поезію і це дасть приголомшливий результат.

Дивіться також:  Аналіз вірша Мандельштама «Ленінград»