Аналіз вірша Майкова «Емшан»

Вірш «Емшан» відноситься до пізнього періоду творчості А. Майкова. Поет написав його в 1974 р. після того, Шокан Уалиханов, вчений і літератор, правнук хана Абилая, розповів легенду про хана Отрока. При створенні твору автор, крім розповіді одного, використовував матеріали Волинському літописі.

Жанр аналізованого вірша – поема, так як в ньому можна виділити складові сюжету. Експозиція – розповідь про пучку запашної трави і про братів ханах. Зав’язка – напад Мономаха, що розділили братів. Розвиток подій – пошуки Юнака співаком; кульмінація – момент, коли Юнакові підносячи емшан. Розв’язка – Отрок згадує про Батьківщину і повертається з чужини.

У поемі А. Майков розкриває тему розлуки людини з рідним краєм і близькими людьми. Автор показує, що року і відстань не можуть стерти пам’ять про найважливіше – сім’ї і отчому краї. Ідея виражена в рядках: «Смерть в краю рідному миліше, ніж слава на чужині!».

Система образів твору не дуже розгалужена. Головні герої – брати хан Сырчан і хан Отрок, другорядні – князь Мономах і співак. Автор не звертає уваги на зовнішність персонажів, так як вона неважлива для розвитку сюжету. Їх характери також практично не розкриті, судити про них по справах.

Поет розповідає про побут ханів. Жили вони багато, тому могли дозволити собі розкішні бенкети. Братам довелося розлучитися, коли на їхні землі напав Мономах. Мабуть, воїни з них були не дуже вдалі, так як хани вважали за краще «залягти» в інших землях.

Після смерті Мономаха хан Сырчан відправив співака на пошуки брата. Чому саме співака? Сырчан сподівався, що рідні пісні повернуть Юнакові пам’ять. Також співакові дали пучок емшана (полину) і звеліли віддати Юнакові, якщо пісні не збудять його серце. Дійсно, «обаянье воскресило» тільки пахощі трави. Таким чином, у вірші «Емшан» однойменне рослина відіграє роль символу, що означає вічну пам’ять про отчий дім.

Дивіться також:  Аналіз вірша Майкова «Нива»

А. Майков детально описує «пригоди» співака у Юнака. Спочатку він звертає увагу на багатство: золоті намети, золотий і срібний посуд, прекрасних абхазянок. Тільки після опису ханського побуту Аполлон Миколайович починає розповідь про повернення герою пам’яті. Епізод не дарма побудований саме так. Поет показав, від чого без роздумів відмовився Отрок, щоб повернутися «в спадщину свою». Докладно також відтворюється зворушливий момент, коли грізний хан плаче, тримаючи в руках пучок рідний трави.

Вірш «Емшан» складається з катренів з перехресною рифмовкой. Віршовий розмір – чотиристопний ямб. Така композиція і ритмічна організація надають розповіді простоти, характерною для народних переказів.

Для оригінального розкриття теми та реалізації ідеї А. Майков використовує засоби виразності. У тексті є метафори – «обаянье воскрешає», «Сырчан в донських заліг мелях», «гуляв в степах лише буйний вітер на просторі»; епітети – «вітер буйний», «пахучі степи», «абхазянки прекрасні», «дідівські часи», «набіги молодецькі». Є також гіпербола, створена фольклорному дусі: «йшов бенкет горою».