Аналіз вірша Фета «Ще весни запашної млість…»

Завдяки своєму унікальному таланту, Афанасій Фет могла передати в віршах найдрібніші деталі, на які більшість з нас навіть не звертають уваги. Поет у своїй ліриці міг нескінченно зображати краси навколишньої природи. Він говорить не тільки про звичних нам речей, про зміну пір року. Талант автора дозволяв йому спостерігати за тонкими, швидкоплинними змінами, які негласно відбуваються в світі.

Віршована робота «Ще весни запашної млість…» є яскравим тому підтвердженням. Здавалося б, вулиці і дороги ще вкриті снігом. На деревах немає ні набряклих бруньок, ні молодих листочків. Однак у повітрі витає аромат прийдешньої весни. Вона ще не вступила в повноправне володіння навколишніми територіями. Але, людина відчуває, що її наближення вже дуже близько.

Перед читачем створюється картина пізньої, затрималася зими. Ми чуємо і солов’їні пісні, які лунають з куща смородини. Теплі сонячні промені прогрівають землю лише в пік сонцестояння – опівдні.

Крім того, особливістю пейзажної лірики Афанасія Фета є його талант описувати ті природні явища, які не просто характеризують зміни навколо, а, безпосередньо стосуються змін на землях Росії.

Багато уваги в римованих рядках автор приділяє такого природного явища, як зоря – схід сонця. Саме в цей період можна застати найяскравіші, найчистіші кольори, які виблискують на всі боки. Таке явище Фет вважає загадковим і надзвичайно ніжним. День починається з зорі, як і відродження землі починається з весни.

Дивіться також:  Аналіз вірша Фета «Весняні думки»