Аналіз вірша Державіна «Памятник»

Гаврило Романович Державін став одним з перших авторів віршів, написаних в автобіографічному стилі. Це означає, що у своїх роботах він описував і своє життя, свою творчість.

У 1795 році ним було створено чудовий вірш «Пам’ятник». З назви, ми розуміємо, що сенс буде розкривати щось вічне, те, що може пройти і зберегтися крізь століття, як пам’ятник.

І, дійсно, в даному вірші йдеться про поезію, яка з покоління в покоління передається людьми, яка залишає відбиток у людській пам’яті.

У творчих роботах автор бачить безсмертя поета. Його будуть пам’ятати, що його будуть цитувати, до його висловлювань будуть звертатися, аналізувати і брати їх до прикладу. А ви подумайте, адже так дійсно відбувається. Саме цим ми і займаємося.

У своїй роботі автор абсолютно спокійно робить звернення до влади, він може залишати свої зауваження, свої роздуми. Він щиро висловлює ту правоту, що діялося навколо нього. Свою сміливість він вважає своєю заслугою. Звернемо увагу на ці рядки:

« …першим я осмілився в забавному російською складі…»,

« … в сердечній простоті розмовляти про Бога …».

Автор вірша, своїми роботами і висловлюваннями хотів внести частку правди, хотів відкрити очі оточуючим, хотів виправити порочні звичаї.

Форма написання вірша «Пам’ятник» ямбом звертає увагу і надає цій роботі більш виражене значення, більш яскраве розкриття теми. У рядках використовується урочиста мова – осмілився, возгордись, чоло. А «м’які» епітети надають віршу різні відтінки: грім швидкоплинний, пам’ятник чудовий, вічний, неторопливою рукою. Герой вірша Гаврила Романовича – сміливий і сильний, він не боїться висловлювати правдиве думку і відповідати за нього.

Прочитавши цю роботу Державіна, я зрозумів, що він справжній майстер віршів і справжній, щирий чоловік.