Аналіз вірша Буніна «Батьківщина»

У В. Буніна чимало творів присвячених рідних краях, у них поет приділяє увагу красі російської землі. Пейзажі, створені рукою майстра слова світлі, яскраві, наповнені звуками. Тим не менш, вірш «Батьківщина», написане в 1896 р., виділяється з ряду інших: в ньому представлена сумна природа любої зимового вечора. У зазначений період у Івана Олексійовича були матеріальні проблеми, він переживав розрив з Варварою Пащенко, що залишило слід в його творчості.

Слід зазначити, що до моменту написання «Батьківщини» поет мав можливість побувати у Полтаві та сонячному Криму, тому йому було з чим порівняти рідні простори. Пізніше, після Жовтневої революції, бачачи кровопролиття і страшну дійсність, сотрясающую рідні землі, Бунін І. емігрував. Росія ж так і залишилася для нього величаву, близькою серцю, але похмурою країною.

Тема твору – неосяжна Батьківщина в сутінках меркнущего зимового вечора. Поет показує сувору, але в той же час таємничу і дорогий для серця Росію. Дитинство і юність Іван Олексійович провів в родовому маєтку Озерки серед соснових лісів. Він дуже любив повертатися в рідну домівку, після того, як покинув батьківське гніздо. Швидше за все, природа Озерок і стала основою для створення пейзажу Батьківщини.

У центрі твору ліричний герой, який спостерігає картини природи зимовим вечором. Він не захоплюється яскравими пейзажами, сяючим під місячним світлом, пейзаж, який вимальовується перед ним, похмурий, оповитий смутком. Картина гнітюча, але навіть в ній є своя принадність – нескінченні соснові ліси. Мотив безкінечності, величі зберігається до кінця твору, для цього автор використовує метафори «снігова пустеля», «сутінкова даль». Поет не говорить про Батьківщину прямо, але в безкрайній картині лісу і сніжної пустелі легко вгадуються простори Росії.

Дивіться також:  Чому головний персонаж оповідання Буніна «Пан із Сан-Франциско» не має імені?

Для створення картини зимового вечора В. Бунін використовує індивідуально-авторські епітети: «небо мертвотно-свинцеве», «туман молочно-синій». Вже перший рядок, прикрашена епітетом «мертвотно-свинцевий», створює у читача настрій з легким тоном зимової «лагідної печалі», яка посилюється у другій строфі. Але автор не дозволяє собі залити сірими фарбами всю картину. Він додає молочно-синій туман, щоб пом’якшити «похмуру далечінь». Враження від пейзажу похмуре, але не позбавлена чарівності й самобутності.

Вірш В. Буніна «Батьківщина» складається з двох катренів з перехресною римою. Поділ на дві частини спостерігається і в змісті вірша: у першій строфі автор згущує похмурі фарби, а в другому додає світлих тонів. Відповідно змінюється і настрій не тільки ліричного героя, але і читача. Віршовий розмір – чотиристопний ямб, завдяки якому рядки звучать плавно і спокійно, створюючи атмосферу зимового вечора. Інтонація твору врівноважена, без різких переходів, окличних і питальних речень.

У лаконічному творі Бунін І. зумів створити образ Батьківщини, який досі полонить читачів своєю суперечливістю.