Аналіз вірша Блоку «Про доблесть, про подвиги, про славу…»

Олександр Блок – поет, письменник, драматург, який використовує символізм як творчого методу. Автор найчастіше звертається до теми кохання, оспівує Прекрасну Даму, перед якою схиляються, яку оспівують. Вірші автора дуже душевні, в них багато символів, таємничості, асоціацій та іншого. Блок використовує багато символів, кожен з яких несе своє особливо важливе значення.

Вірш «Про доблесть, про подвиги, про славу…» написано в 1908 році, входить у цикл під назвою «Відплата», основною темою якого є «страшний світ». Сама назва вірша наштовхує нас на думку про те, що мова піде про громадянський обов’язок. Але насправді це вірш написано про руйнівну і всепоглинаючої любові, яка більше схожа на пристрасть.

Жанр цього твору – любовне послання, це звернення ліричного героя до своєї коханої жінки. Герой відчуває, що після розставання з коханою він втратив сенс життя, і для них настали страшні дні туги і глибокого відчаю. Образ «страшного світу» є ключовим, асоціюється з ніччю і темними силами. Використовується символічна деталь – синій колір плаща – колір зради.

Вірш з кільцевої композицією, варіюються мотиви гіркоти і відчаю, герой розуміє, що його мрії розвіялися, і він більше не вірити в любов і чудеса. Приходить усвідомлення реального світу і реального життя, ліричний герой відчуває свою залежність від предмета кохання.

В твір використано багато символів, багато з них християнські. «Заповітне кільце» – традиційний символ вірності, ніч – символ темряви і невідомості. За допомогою епітетів автор передає розпач ліричного героя, який втратив свій сенс життя: проклятий рай, сира ніч. Аналой – символ вірності і любові. Після розставання в житті з’являється вино і пристрасть, вони є гріховними, спустошують душу людини. Тільки таким чином справлятися з труднощами – не найкращий вихід із ситуації, потрібно бути стійким в будь-якій ситуації.

Дивіться також:  Аналіз вірша Блоку «Входжу я в темні храми...»

Ліричний герой усвідомлює і те, що та жінка, якій він присвячує вірші, вже не та Прекрасна Дама, яка була предметом його зітхань. Це жінка-спокусниця, яка руйнує зсередини, спалює. І ця любов — вже не те високе й гарне почуття.

У вірші використовуються такі стилістичні засоби, як анафори і синтаксичний паралелізм. Для посилення художнього ефекту автор використовує повтори і рефрени, завдяки ним фрази звучать дуже сильно. Розмір твору – пятистопный ямб, рима – перехресна.

Отже, в даному вірші йдеться про любов, яка з високого і ніжного почуття перетворюється в справжній ураган, змітає все на своєму шляху. Це вже не любов, це шалена пристрасть, це хвороба. Автор намагається застерегти всіх від такої любові. У вірші дуже багато символів, завдяки чому вірш стає таємничим і загадковим. Кожна фраза несе важливе значення, в ній сильні емоції і непередавані почуття, біль, страждання і розпач.