Аналіз повісті Толстого «Дитинство»

Дитинство — яскрава і безхмарна пора в житті кожної людини. Дитина щасливий просто, без усяких причин і приводів, а образи і засмучення не чіпають душу, забуваються швидко і легко.

До теми дитинства зверталися багато російські письменники: С. Аксаков, М.Р. Гарін-Михайлівський, Тобто Морозів та ін. Не винятком стали і письменник Л. Н. Толстой. Його повість «Дитинство» автобіографічна, автор згадує, як сам був дитиною, аналізує, міркує, показує важливість та значимість цього періоду для людини.

Головним героєм повісті є хлопчик Николенька Иртемьев. Толстой на сторінках відомого твору приводить аналіз його вчинків, внутрішніх переживань, думок. Таке докладне уявлення героя допомагає нам більш глибоко зрозуміти образ, познайомитися з маленьким світом дитини.

Николенька живе у звичайній сімейній обстановці. Тиха мама приділяє мало уваги дітям, батько зайнятий справами. Дитина залишений на піклування слуг і вчителів. Але, тим не менш, його всі люблять. І ця атмосфера спокою і домашнього тепла виховує в Николеньке багато добрих рис.

Правда, бувають у поведінці хлопчика і проступки. Николеньке вони представляються глобальними, як і будь-якій дитині. На ділі ж це всього лише думки. Але яким же глибоким автор показує аналіз цих думок самим хлопчиком. Подивимося такий приклад.

Старий учитель Карл Іванович лоскоче дитині п’яти, і Николенька подумки іменує його противним людиною. Але ж це зовсім не так. Хлопчик миттєво усвідомлює, як був не правий і як прикрі були б ці слова добрейшему наставнику. Хлопчик кається, йому соромно до сліз.

Якщо розібратися, то знаменитий прийом «діалектика душі» Толстой почав використовувати саме у повісті «Дитинство». Душевний стан свого маленького героя автор показує, використовуючи внутрішній монолог. І перед нами, читачами ,проносяться думки хлопчика, його перепади настрою: від злості до сорому, від печалі до радості.

Дивіться також:  Подання Толстого про цієї родини (за повістю «Дитинство»)

Варто відзначити і ще один момент, який пов’язаний з нянею Николеньки, Наталією Савишной. Жінка добра до свого вихованця. Один-єдиний раз він був покараний нею: за забруднений скатертину. Але це розлютило героя: він почав обмірковувати план помсти. Николенька навіть дозволив собі подумати про те, що няня не має права так поводитися по відношенню до нього, барському синові, адже вона кріпосна. Правда ,сварка тривала недовго. Наталія Савишна прийшла миритися до Николеньке і принесла йому гостинець. І знову ми бачимо сльози на очах хлопчика. Він кається і соромиться своїх недостойних і прикрих думок.

Негативні моменти, прожиті і пережиті Николенькой в дитинстві, залишилися в пам’яті на все життя. Хлопчик витягнув з них неоціненну користь, він відразу ж розумів, у чому помилився, як був не прав. А головний висновок, отриманий з усіх ситуацій, такий: ставлячись до людей по-доброму, ти й до себе у відповідь отримуєш таке ж ставлення.

Повість Л. Н. Толстого «Дитинство» допомагає і дорослим читачам зазирнути всередину себе і змінити своє ставлення до оточуючих.