Аналіз поетичної збірки Бальмонта «Тільки любов. Семицветник»

У своєму впевненому русі від життєстверджуючих мотивів першої книги до останнього збірника, повного відчайдушних надій на майбутнє, Костянтин Бальмонт постає поетом з роду обраних своїм століттям. Будучи затятим символистом, він проникливо чуйний до будь-якого прояву Всесвіту – від невловимого дихання коханої до легкого колисання билиночки на краю світу, такою непомітною у величезному світі, але такий неймовірно потрібної для всеосяжної закоханої душі.

Книга «Тільки любов. Семицветник» народжувалася на узбережжі Балтійського моря літніми ночами і днями 1903 року. Душевне хвилювання, викликане красою світу, співзвучно шептання хвиль морських і прибережних каменів.

Натхненні поетичні рядки про найтонших матерії у сфері людських почуттів, емоцій, мрій, фантазій і спогадів перетворюють і внутрішній світ читача, долучаючи його до високого, вічного, непорушного.

Не дивно, що ліричний герой Бальмонта бажає співати справжній гімн сонцю, що дає життя, тепло і світло всьому живому на землі. Подібно сонцю, він прагне охопити своєю гарячою душею всю земну кулю і зігріти його теплом свого серця. Як можна не любити життя, коли щастя полягає в можливості прокидатися кожен день, вільно дихати, насолоджуючись яскравими фарбами, звуками, запахами Всесвіту! Поет і його герой мислять масштабно: від приємного погляду рідного пейзажу вони обидва несуться думками до красот Еллади і Риму, пустель і світових океанів. Не зможе імла здолати світ світового світила, як не зможуть згубні пристрасті заволодіти людиною, щедрим на любов. Поет дякує Творцеві за можливість бути звуком у поетичній лірі.

Але не всім відкриті секрети світобудови. У вірші «Жар-птиця» автор підкреслює обраність свого ліричного героя, який явно протиставлений простим смертним з плоті і крові, і це неминуче. У своєму прагненні володіти містичної жар-птицею люди пролили багато невинної крові і осквернили мрію. Ось чому її досягнення для них неможливо, адже світ відкривається лише чистому помислами обранцеві. Тримаючи в своїх ніжних руках заповітну жар-птицю, людина стає схожий на Творця. Він відчуває в собі невичерпне творче джерело, з якого виливаються живлющі вірші, схожі на пісні.

Дивіться також:  Аналіз поетичної збірки Бальмонта «Злі чари»

Нещасний той, хто прирікає себе на душевні метання між любов’ю та натхненням. Бальмонт ж щасливий розчинитися в єдності цих двох начал. Більш того, він любов черпає у творчому натхненні і купається в натхненні, народжене любов’ю. Ось чому важко дати визначення, що є поезія Бальмонта. А це цілий світ, вміщений серцем цінив життя людини.

Ліричний герой Бальмонта, здатний вмістити любов до всього живого на землі, без сумніву, знайде в своєму серці місце для щирого почуття до жінці, в очах якої він завжди шукає відсвіт взаємності.

Цікава композиція самого збірника: образ або символ, вперше з’являється в попередньому вірші, раптом спливає в тексті, але розкривається вже в інших масштабах. Так у вірші «Зоряний танок» очі коханої, в яких герой намагається розгадати бажану любов, раптом перевтілюються в хижі зіниці натовпу, яка відгукується байдужістю, у вірші «Хвилі зіниць». Один і той же спосіб застосовується автором для контрастного зображення ніжної любові і холодної невідомості.

Образ семицветника, вкладеного в назву книги, у Бальмонта не випадковий, він символізує любов і турботу. За цей образ чіпляється думку про нерозривність краси і добра у вірші «Вузол». Але світ, що складається лише з добра, краси й любові був би однобоким і брехливим, якщо б в ньому не знайшлося місця духовним випробувань, що вимірює цінність людської особистості. Підтвердженням цієї думки є бальмонтовское: «Я нитки зав’язав могутнього вузла, — Добро і Красу, Любов і Силу Зла, Спасіння і Гріх, Мінливість і Вічність В мою блискучу включив я швидкоплинність…».

Назва книги «Тільки любов. Семицветник» стає девізом Бальмонта, який прийшов на землю, щоб її любити. Без такого особливого внутрішнього світу в його свідомості навряд чи народилися б його ліричні рядки, повні красивими звуками світу.

Дивіться також:  Аналіз поетичної збірки Бальмонта «Зелений вертоград. Слова поцілункові»