Аналіз поеми Ахматової «Реквієм»

Важкий і важкий період в історії Росії, коли країна переживала труднощі і страхи Революції, Другої світової війни, відбилися на всіх її жителів. Не винятком є і доля творчої жінки – Анни Ахматової. На її долю випало стільки негараздів і труднощів, що навіть важко собі уявити, як тендітна і витончена жінка змогла їх пережити.

Всім цим подіям Ганна Андріївна присвятила вірш, яке писалося протягом шести років. Його назва «Реквієм».

Епіграф цієї роботи говорить про те, що Ахматова була справжньою патріоткою своєї вітчизни. Незважаючи на всі ті труднощі, які чекали її на шляху, поетеса відмовилася виїжджати з Росії, покидати рідну землю.

Віршована частина «Замість передмови» оповідає про тих страшних роках, коли Росія просто потонула в арештах зовсім невинних людей. У їх число потрапив і син поетеси.

Частина вірша під назвою «Посвята» описує те горе і ті страждання людей, які знаходяться в тюремні ув’язнення. Вони в безвиході, вони в розгубленості. Ув’язнені в очікуванні дива, в очікуванні звільнення, яке залежатиме від вироку.

У «Вступі» кожен читач може відчути всю ту біль, всю ту прикрість, яка на душах невинних людей. Як же їм важко! Як же їм складно!

Тут же перед читачем постає образ самотньої, вбитої горем жінка. Вона схожа на привида. Вона зовсім одна.

Наступні вірші описують емоції, життєві події самої поетеси. У них вона розповідає про свої переживання, про своїх найпотаємніших почуттях.

В сьомий частини «Реквієму» поетеса описує можливості людини, необхідність стійкості. Щоб прожити і пережити всі події, потрібно стати кам’яним, вбити пам’ять, знищити гіркі спогади. Але зробити це дуже важко. Саме тому, наступна частина вірша має назву «До смерті». Героїня хоче померти. Вона цього чекає, адже подальшого сенсу свого існування вона не бачить.

Дивіться також:  Аналіз вірша Ахматової «Наслідування Кафці»

Частина «Розп’яття» показує загальну трагедію жінок, які не можуть дивитися на біди своїх дітей, які безвинно страждають.

В епілозі Ахматова звертається до Бога за допомогою. Вона просить полегшити горе і страждання всіх людей.

На своєму життєвому шляху Ганна Андріївна зіткнулася віч-на-віч з багатьма бідами. Однак, вона завжди стійко зустрічала і переживала їх, показуючи силу волі і життєве натхнення.