Аналіз нарису «Лісу» (повість «Мещерская сторона»)

Паустовський у своїй повісті «Мещеринская сторона» присвячує окремий нарис місцевих лісах. Автор ретельно досліджує» кожен кілометр і ділиться враженнями. Читач починає знайомитися з небаченими раніше пейзажами. Величаві ліси постають перед ним у зовсім іншому світлі.

Автор помічає навіть на перший погляд незначні деталі, про яких не всякий раз згадає навіть місцевий житель. Але саме це і робить твір, живим, яскравим і повноцінним.

Життя людей тісно взаємопов’язана з природою. Саме це і доносить автор своїм нарисом. Це доводить випадок на риболовлі, а так само зустріч з вовчицею на березі. Адже мандрівники розбили табір неподалік від її лігва, і вони навіть не здогадувалися про настільки небезпечному сусідстві. Вовчиця з вовченятами попередила «непроханих гостей» про те, що не стане ділити з ними берег. Її виття був не стільки агресивним, скільки попереджувальним. Звичайно, в результаті інстинкт самозбереження і турбота про потомство змушують її змінити плани, і залишити «насиджене» місце.

Так, ліс це окремий світ. У цьому світі час і життя проходить зовсім по-іншому. Немає цієї «безмежної» суєти, все чинно і розмірено. Здається, ніби хід годин завмирає або взагалі зупиняється. Автор постійно про це нагадує. Адже тільки людям тут потрібно орієнтуватися по часу, сторонам світла… Лісовим мешканцям це не до чого. Вони не ділять життя на хвилини, години, дні, місяці і роки, вона у них абсолютно цілісна. І тільки потрапивши туди, в цю лісову середу пишноти, пройшовши десятки кілометрів, починаєш це розуміти.

Автор звертає уваги навіть на відтінки води. Досконалим відкриттям для багатьох стає те, що її колір в кожному озері відрізняється від попереднього. Він, як відбиток пальця у людини абсолютно унікальний.

Дивіться також:  Які точні знання дає нам Паустовський у повісті «Мещерская сторона»?

Це відкриття хоч і не є основним, проте, воно дуже значне. Здавалося б, одна земля, одна країна, навіть один регіон і різниця місць розташування водойм всього декілька кілометрів, а вода за складом, і за кольором, і навіть по відтінку різна! Якщо тільки задуматися – адже це насправді диво! Рука творця як пензлем розмалювала всю планету, витративши всю палітру фарб і перемішавши їх при цьому. Це настільки дивно і чудово.

Однак людині останнім часом властиво не звертати на це пишність ніякої уваги. Сучасна життя багатьох людей, розписана буквально по хвилинах. У неї не залишається часу навіть на те, щоб просто підняти голову до неба, і поглянути без окулярів на сонці… Людина зациклився на роботі. У гонитві за достатком, він забуває про все, в тому числі і про те, що він сам на планеті «Земля» лише тимчасовий гість…

Автор своїм твір доносить до читача те, що варто все ж виходити гуляти, стежити за змінами, що відбуваються в навколишньому середовищі, і насолоджуватися краєвидами. Адже саме природа здатна дати людству саме те, необхідний внутрішній спокій, якого давно вже немає у більшості людей.