Аналіз літописі «Подвиг юнака-киянина і хитрість воєводи Претича»

«Подвиг юнака-киянина і хитрість воєводи Претича» входить у відому літопис Нестора «Повість временних літ». Особливості твору дозволяють по-різному трактувати його жанр: як переказ або літописну повість. Доданням «Подвиг…» можна назвати через те, що він передає народне тлумачення історичної події. У теж час це досить детальний розповідь про події давнини, що є властиво літописної повісті. Не можна забувати, що під повістю в даному контексті мається на увазі невеликий розповідь.

Тема перекази – захоплення Києва печенігами і звільнення міста. Автор показує, як любов до Батьківщини здатна стати рятівним колом для цілого народу. У переказі підносяться такі риси як патріотизм, хоробрість і винахідливість. Ідея патріотизму, до речі, є загальною для всієї «Повісті тимчасових років».

Сюжет «Подвигу…», як і більшості літописних повістей простий. В експозиції є зазначення року, коли відбуваються події, також подається короткий опис облоги Києва, перераховуються імена вельмож, які перебували в Києві. Не забуває розповісти літописець і про те, що Святослав якраз перебував у Переяславці. Зав’язка – пошуки добровольця для походу на інший берег Дніпра і згоду отрока. Розвиток подій включає шлях юнака, його розмова з Претичем. Кульмінація – розмова Претича з печенігами. Розв’язка – повернення Святослава і перемога над печенігами. Як бачимо, всі елементи сюжету розташовані в правильній послідовності.

Система образів у переказі «Подвиг юнака-киянина і хитрість воєводи Претича» не розгалужена. Є два збірних образу – печеніги і російський народ. Також літописець згадує про княгиню Ольгу, її онуків Олега і Ярополка. Вони є другорядними персонажами, так як на основні події практично не впливають.

У центрі повісті – отрок і воєвода Претеч. Саме вони відіграють головну роль у визволенні Києва. Отрок з простого народу, його ім’я в тексті не згадується жодного разу. Хлопець спритний, сильний, знає печенізький мову. Ці якості допомагають йому перебратися на інший берег. Образ воєводи Претича спірне. Він хитрий, розумний, знаходить спосіб вигнати ворога. У той же час спочатку піклується про життя княгині і її онуків, знаючи, що якщо вони загинуть, то Святослав погубить. Порятунок народу відсувається на другий план.

Дивіться також:  Образ Вольги Святославича в билині «Вольга і Микула Селянинович»

З князем Святославом знайомимося спочатку «заочно», адже під час облоги його немає в Києві, далі про нього згадується в розмовах інших персонажів. Наприкінці передання князь повертається і звільняє свої землі. Ставлення до князя народу і самого літописця неоднозначне. З одного боку вони поважають його, бояться гніву Святослава, з іншого – вважають, що князь залишив Київ напризволяще, а сам «шукає чужій землі».

Жанрова специфіка і час написання літопису «Подвиг юнака-киянина і хитрість воєводи Претича» відобразилися на стилістиці. У тексті трапляються історизми («воєвода», «отрок», «князь»), архаїзми («чоловік», «дружина»), історичні назви (Переяславець, Руські землі, Либідь). Художні засоби і синтаксичні конструкції близькі до фольклору.